Чесно кажучи, не думала, що такі казуси в житті трапляються. Тут і сміятися і плакати хочеться. Наколотять ті бабки шуму на ціле село, а потім ніхто нічо не розуміє.
ну добре, отже дивись:
для прикладу взяла відрізок вірша
«А Смерть мовчала, — кликала його!
Він йшов, не озираючись, на дно.
«Не йди, коханий, зупинись,
Ти Смерті в очі не дивись!
Не піду й я, — залишишся іти!
Не дам тобі зі Смертю я піти!»
Тепер що виходить, він іде за смертю, вона хоче піти замість нього, потім він каже, що ніхто нікуди уже не йде. Але потім вні таки пішов за тією Смертю.
Це називається: яке їхало, таке й здибало.
А можна було б це так все не розписувати, щоб не повторювати практично в кожному рядку слово "іти" в різних формах.
Тобто «не лити водичку», я мала на увазі, треба було тут написати трохи лаконічніше. А то трішки набридають одноманітні рядки. Ось…
мда…
ти теж можеш окрему книжку писати про село, вийде такий собі блокбастер)
а я от коли приїжджаю до татусевого села (воно таке маленьке, як кажуть в народі «одна вулиця, три хати»), так от… пройдусь, наприклад, із сестрою в магазин і назад, так приблизно через тиждень мені сестра розповідає, що я вже там справжній ворог народу серед молодих дівчат, бо якщо я приїхала в кедах і нерозцяцькованих джинсах (як у більшості з них), то однозначно повідбиваю у них всіх хлопців.
Агов, люди, це смішно! Здалися мені ваші парубки, якщо я провідати рідних приїхала.
Був ще один казус, щоправда в маминому селі. Посварилася моя сім'я з одними родичами під час якогось застілля. Так через годинки дві по селі туди-назад перебігало приблизно 5 версій, з якої ж це причини посперечалась любляча родина.
Цікаво, що ж тебе на історії надихнуло на такий сумний вірш?
А щодо самого вірша, то мені здалось, що тут трохи забагато водички налито. Щось надто й одноманітно він помирав, тобто йшов за смертю.
Сподобалось, як ти далі повернув події, ну типу, що вони обидвоє уві сні померли. Так більш драматично…
Олежику, шо ти як маленький… звичайно, такий світ для неї є абсолютно звичним. Абсолютно прийнятною в неї є ненависть до себе, хаотичність думок, неадикватність рухів.
Лише стороння людина може побачити в цьому всьому незрозумілі, суперечливі риси.
Щоправда після такого казусу, думаю, міліціянти будуть обережніше себе поводити, щоб не наступити на ті ж граблі.
Хоча можна ще диктофончик в кишеньці носити з собою, про всяк випадок.
Все, літом їду по своїх селах у пошуках цікавої та пізнавальної інформації =)
РОСТИ ШИРОКИЙ! О…
просто важко збагнути, звідки в тих стареньких людей така феєрична фантазія?
для прикладу взяла відрізок вірша
«А Смерть мовчала, — кликала його!
Він йшов, не озираючись, на дно.
«Не йди, коханий, зупинись,
Ти Смерті в очі не дивись!
Не піду й я, — залишишся іти!
Не дам тобі зі Смертю я піти!»
Тепер що виходить, він іде за смертю, вона хоче піти замість нього, потім він каже, що ніхто нікуди уже не йде. Але потім вні таки пішов за тією Смертю.
Це називається: яке їхало, таке й здибало.
А можна було б це так все не розписувати, щоб не повторювати практично в кожному рядку слово "іти" в різних формах.
Тобто «не лити водичку», я мала на увазі, треба було тут написати трохи лаконічніше. А то трішки набридають одноманітні рядки. Ось…
ти теж можеш окрему книжку писати про село, вийде такий собі блокбастер)
а я от коли приїжджаю до татусевого села (воно таке маленьке, як кажуть в народі «одна вулиця, три хати»), так от… пройдусь, наприклад, із сестрою в магазин і назад, так приблизно через тиждень мені сестра розповідає, що я вже там справжній ворог народу серед молодих дівчат, бо якщо я приїхала в кедах і нерозцяцькованих джинсах (як у більшості з них), то однозначно повідбиваю у них всіх хлопців.
Агов, люди, це смішно! Здалися мені ваші парубки, якщо я провідати рідних приїхала.
Був ще один казус, щоправда в маминому селі. Посварилася моя сім'я з одними родичами під час якогось застілля. Так через годинки дві по селі туди-назад перебігало приблизно 5 версій, з якої ж це причини посперечалась любляча родина.
А щодо самого вірша, то мені здалось, що тут трохи забагато водички налито. Щось надто й одноманітно він помирав, тобто йшов за смертю.
Сподобалось, як ти далі повернув події, ну типу, що вони обидвоє уві сні померли. Так більш драматично…
Лише стороння людина може побачити в цьому всьому незрозумілі, суперечливі риси.
Хоча можна ще диктофончик в кишеньці носити з собою, про всяк випадок.