Тернопільський мистецький фестиваль «Ї» дозволив у затишній атмосфері поспілкуватися з багатьма українськими письменниками та музикантами. Відвертою розмовою про літературу, революцію, сни та й загалом про життя видалося інтерв’ю з івано-франківським письменником – Тарасом Прохаськом. -    Які у Вас враження від сьогоднішнього дня, від фестивалю?        Кожен такий фестиваль має дуже виразний відбиток місця, в якому відбувається; людей, які в цьому місці  живуть, і людей, які це організовую...
Читати далі →

Уже зовсім скоро в Тернополі розпочнеться мистецький фестиваль «Ї». Під цією лаконічною назвою насправді ховається їдка суміш сучасної літератури,  музики, живопису, фотографії та кіномистецтва. Усім цим матимете нагоду насолодитися впродовж трьох днів – з 28 по 30 березня в розважальному комплексі «Максим».         До участі запрошені відомі письменники Юрій Андрухович, Ірена Карпа, Тарас Прохасько, Олександр Ірванець, Юрко Іздрик, Андрій Любка, Марк Лівін, Іван Байдак, Дмитро Лазуткін,    Гри...
Читати далі →

кожна історія наша горіла з деревами разом ліс поволі сохнув, вмощуючи в собі сонце ліс вичерпували звірі, розносячи деревину і тріски ми навпроти сиділи і мовчки читали вірші і там було щось про спеку сховатися в затінку варто би ходили ми, взявшись за руку, бачили попіл між ватрами горіли ми разом з деревами спліталася з димом поезія і був ти мені ледь помітним — спалахом вогнищем вітром...
Читати далі →

         

  «Забезпечення прозорості та відкритості вітчизняних органів влади в контексті європейського досвіду» - таке питання обговорили 27 травня  представники місцевої влади та самоврядування, науковці, громадські діячі під час круглого с...
Читати далі →

Ці весни нестрижені, втомлюють….
плутанинами купчаться в пальцях…
і невинно так стигну між старців,
чиї бороди кашлями зв’язані
мене тягнуть по той бік доріг…
сполох б’є стерті ноги в мізинці -
і невтямки ро...
Читати далі →

Придорожні рутини,
мов днищами вкладені діти,
заповзли в тепловіння -
тенетами снів повесні…
Метушня - не тутешньою -
кволо, розтягнуто свище -
і фалангами звуків
тремтливо за рогом згаса…
Замела обрій чадом,
загостреним келихом вітру -
Читати далі →

Займай місця на спалених стільцях,
серед людей,
прикритих темним шовком -
з-під мокрих вилиць,
з-під твого вина -
за те болить, 
що іскри виють вовком…
Сідай, як ніч -
наскрізно, аж до дір.
У соматичних витворах повітря
нестерпні втечі шо...
Читати далі →

Пострілом, поспіхом, вихором в груди.
Криком ,ненавистю .
Більше не буде.
Більше не буде, не знайде, забуде.
Кулю з грудей
клонуватиме. Люди.
Люди ідуть ненароком, в задумі.
Люди спішать, бо інакше не буде.
Буде...
Читати далі →

Ми ходимо тридцятиповерховими лабіринтими пекла й уявляємо себе маленькими дітьми, що заблукали в кімнаті страху приїжджного у провенційне містечко лунапарку.
Ми розглядаємо під ногами кістяки знайомих нам людей: ось перша вчителька, водій автобуса, продаваць із супермаркету, швачка, стоматол...
Читати далі →

Дихати твоїми віршами,
не пропускаючи жодного слова -
це те саме,що помирати востаннє,
знаючи, що не буде наступного відродження.

Курити твої рими,
випускаючи з вуст натхення -
це те саме, що піти до заповненої людьми церкв...
Читати далі →