У всякому випадку унтернет достурний далеко не всім людям. А газета завжди залишатиметься газетою. ЇЇ розкладатимуть перед собою старенькі дідусь, одночасно одним оком підглядаючи за футболом по телевізору.
Щодо молоді, то тут також не все так категорично. Мені, наприклад, набагато приємніше купити газету і таким чином дізнатись для себе щось новеньке, аніж псувати зір, втуплюючись в інтернет-сторінки.
Газети — це вагома складова засобів комунікації. Вони повинні жити.
Особисто я нічого погано не бачу в тому, що до нас приєдналось ще одне свято, тим паче таке феєричне.
" свято придумано заради заробітку грошей біснесменами"
А що поганого в тому, що люди можуть таким чином заробляти собі якісь додаткові кошти? Кожен виживає, як може.
Однак наасправді стільки щасливих очей можна побачити 14 лютого. Ще зовсім недавно звичайний день — перетворився на зимову казку!
Щодо пана Андрія, то очікувала значно більшого. На зустрічі в ЧНУ вперше з ним зіткнулась, і, чесно кажучи, не дуже хороше враження він на мене склав. Досить суперечлива постать в багатьох аспектах. Можливо, людям, які знають його і його творчість довше, подобається постать Кокотюхи.
Та от не виникло в мене бажання відразу кинутись читати його твори. На жаль…
Але ж не будеш водити свою дитину все життя за ручку. Тут від самих батьків мало що залежить. Деякі педофіли навчилися добряче входити в довіру дітям та підліткам, в такому випадку їх дуже важко вивести на чисту воду.
В тому то і річ, що начебто все забувається, минає. А насправді згадує про себе зовсім невчасно. Позбутися ж минулого не так вже й просто. Кажуть, що для цього варто багато говорити про власні переживання, відчуття, страхи. Але хто ж знайде в собі сміливості для цього?
І якщо вже звертатись до теми «незапланованих » дітей, то виникає ще одне спірне питання: залишати цю дитину у нелюблячій сім'ї чи (по можливості) віддати на усиновлення, щоб ту крихітку огорнули теплом і ласкою. Адже безліч сімей зараз страждають від безпліддя і т.п.
І тоді та «незапланована» дитина може стати саме «запланованою».
Або ж існують випадки, коли дочка «по зальоту» народжує немовля, сама не хоче про нього піклуватися, але цю роль на себе беруть дідусь із бабусею.
Шикарна думка, у Вас, Ірино. Цілком з нею погоджуюсь.
А насправді те, що нам здається розумним і правильним, у влади викликає зовсім інші думки, натомість маємо той же абсурд, ті нікому непотрібні заборони і т.д.і.т.п.
Жорстокість це, чи просто легенький бриз, що залітає в одне вухо депутатам, а з іншого вилітає — це вже предмет окремої дискусії.
Дійсно цікава досить ситуація. В принципі я завжди намагаюсь лояльно ставитись до всіх людей. Дратують лише чоловіки в нетверезому стані, які починають кидати в мою сторону зовсім недоречні коментарі, але це вже інше.
Щодо цієї жінки, то тут є над чим задуматись. Я б сказала, що саме її поведінка є нормальною. А от такий собі гонор, що живе в кожному з нас, можна строго засуджувати.
Алкоголізм це вагомий чинник всього негативного в селах, але ж людям ще, окрім того, бракує елементарної освіти, культурного розвитку.
А перехильнути чарку- це єдина розвага, що хоч якось допомагає розслабитися після тяжких буднів.
Та чому тут дивуватися, коли у величезної маси селян існують тільки заклято прищеплені стереотипи. Ці люди не бачили кращого життя. Вони не знають, що у багатьох ситуаціях можна чинити по-іншому, особливо тоді, коли їм просто замилюють очі.
А от направити селянських людей на той розумніший, незнайомий їм шлях — ой як важко…
Гарний вірш.
Тільки у третій строфі я б трішки змінила один рядочок "Із вітряками виходжу у бій" чи ще якось, просто щоб уникнути особового займенника.
А так — все чудово, сподобалось!
Я зараз під сильним враженням від прочитаного.
От кожне слово залітає у свідомість, зачіпаючи якесь тепло, простоту, чи то навіть довіру.
Хочеться читати пошепки, щоб ніхто більше не почув, щоб ніхто не зміг вкрасти насолоду від отого СПРАВЖНЬОГО почуття, яке Ви довершено передали.
Дякую за порцію приємних емоцій!
А чому в сільських дітей вища культура і більше поваги до старших? Та тому, що їхні батьки люди робочі, не мають часу цяцькатися з дітьми, як це роблять заможні міські жителі. У вихованні все чітко і строго. От діти і знають своє місце.Ну, звичайно, не всі.
Та все це вірно і доволі паскудно звучить. Розуміючи суть проблеми, ніхто не кидається і не кидатиметься її вирішувати. Український менталітет «моя хата скраю». А тих свідомих ініціативних людей, які могли б вирішувати проблеми села, ми можемо виглядати з-за обрію як Месію. Можливо, колись станеться диво і хтось таки прийде рятувати село.
Я багато в чому з вами погоджуюсь, тому і схиляюсь більше до того, що селу властива певна деградація. Та все ж хочеться вірити в краще.
*інтернет
*дідусі
Щодо молоді, то тут також не все так категорично. Мені, наприклад, набагато приємніше купити газету і таким чином дізнатись для себе щось новеньке, аніж псувати зір, втуплюючись в інтернет-сторінки.
Газети — це вагома складова засобів комунікації. Вони повинні жити.
" свято придумано заради заробітку грошей біснесменами"
А що поганого в тому, що люди можуть таким чином заробляти собі якісь додаткові кошти? Кожен виживає, як може.
Однак наасправді стільки щасливих очей можна побачити 14 лютого. Ще зовсім недавно звичайний день — перетворився на зимову казку!
Та от не виникло в мене бажання відразу кинутись читати його твори. На жаль…
І тоді та «незапланована» дитина може стати саме «запланованою».
Або ж існують випадки, коли дочка «по зальоту» народжує немовля, сама не хоче про нього піклуватися, але цю роль на себе беруть дідусь із бабусею.
А насправді те, що нам здається розумним і правильним, у влади викликає зовсім інші думки, натомість маємо той же абсурд, ті нікому непотрібні заборони і т.д.і.т.п.
Жорстокість це, чи просто легенький бриз, що залітає в одне вухо депутатам, а з іншого вилітає — це вже предмет окремої дискусії.
Щодо цієї жінки, то тут є над чим задуматись. Я б сказала, що саме її поведінка є нормальною. А от такий собі гонор, що живе в кожному з нас, можна строго засуджувати.
Сподобалось!
А перехильнути чарку- це єдина розвага, що хоч якось допомагає розслабитися після тяжких буднів.
але хто-зна, які там нюанси.
А от направити селянських людей на той розумніший, незнайомий їм шлях — ой як важко…
Тільки у третій строфі я б трішки змінила один рядочок "Із вітряками виходжу у бій" чи ще якось, просто щоб уникнути особового займенника.
А так — все чудово, сподобалось!
От кожне слово залітає у свідомість, зачіпаючи якесь тепло, простоту, чи то навіть довіру.
Хочеться читати пошепки, щоб ніхто більше не почув, щоб ніхто не зміг вкрасти насолоду від отого СПРАВЖНЬОГО почуття, яке Ви довершено передали.
Дякую за порцію приємних емоцій!
Я багато в чому з вами погоджуюсь, тому і схиляюсь більше до того, що селу властива певна деградація. Та все ж хочеться вірити в краще.