Парадигматична єдність

Парадигматична  єдність  між  мною  і  тобою.  Я — підмет,  без  якого  не  існує  «ми»,  а  ти  присудок,  що  вказує  на  дію… будь-яку  дію.  Кожен  наш  спільний  день  починається  з  короткого  вигуку… потім  тиша… тиша… тиша…  і  народжується  нова  сюжетна  лінія,  яку  подейкуди  паплюжать  репліки  невідомого  автора.  Автора  не  нашої  історії.   
Інколи  ми  забуваєм  ставити  коми,  знаки  оклику,  крапки… знаки  питання?  Лише  тире  вкорінилося  в  кожну  хвилину  життя.  
Ти  -  це  я…
Я  -  це  ти…
Ми  -  суцільна  єдність…
Три  крапки…
Три  крапки…
Та  крапки…  -  саме  так  ти  мовчиш…  і  саме  так  я  говорю…
Три  крапки…
Буває,  що  ти  дивишся  на  мене  з  поглядом  компліментного  означення,  я  опускаю  вії    в  знак  додатку  і  ми  піддаємся  легкій  обставині  -  обставині  щастя.
Знову  тире…  знову  три  крапки…
Порожня  сторінка… ні,  ми  не  зникли…  ми  просто  дивимся  фільм.  Фільм  не  про  нас,  про  іншу  парадигматичну  єдність,  яка  живе  в  іншій  фабулі.  Ми  теж  хочемо  жити  так,  але  не  будем… Три  крапки…
Ти  -  це  я…
Я  -  це  ти…
Ми — суцільна  єдність…  Три  крапки…