А я - це хто?...

Кому перечити? Собі? 
А я  - це хто?  
Уже не знаю. 
Свіча палає на столі, 
а я поволі дим ковтаю. 
На вулиці гармидер, знов. 
Відсунути вікно подалі. 
Сьогодні буду як «ніхто», 
а далі, хто-зна, кимось стану. 
А завтра в двері ввійде день. 
Поплаче в мене на колінах. 
Я буду начебто «ніде». 
Я буду вільна, як «людина». 
Я буду плакати дощем, 
кричати вітром без упину. 
Мені казатимуть, що я 
я..«не людина». 
  — Як це? Дивно... 
А хто ж я? - 
Пошепки скажу. 
Не впізнають, не заговорять. 
Померли… всі… отак… давно. 
А я живу. Здається, вкотре. 
І завтра в двері ввійде ніч. 
Свіча палатиме, як завди. 
Кому ж перечити? Собі? 

А я — це хто?...

3 коментарі

Віталій Шарлай
Глибокий зміст. Викликає питання: «А судді хто?»…
Іванка Шкромида
спасибі!
А найжорстокішими суддями часто буваємо ми самі.
Максим Козменко
Важливо, що є в кого питати! Бесіди з собою часом цікавіші за бесіди з іншими. Вірш наштовхує на роздуми — і це теж важливо :)
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте