А я - це хто?...
Кому перечити? Собі?
А я - це хто?
Уже не знаю.
Свіча палає на столі,
а я поволі дим ковтаю.
На вулиці гармидер, знов.
Відсунути вікно подалі.
Сьогодні буду як «ніхто»,
а далі, хто-зна, кимось стану.
А завтра в двері ввійде день.
Поплаче в мене на колінах.
Я буду начебто «ніде».
Я буду вільна, як «людина».
Я буду плакати дощем,
кричати вітром без упину.
Мені казатимуть, що я
я..«не людина».
— Як це? Дивно...
А хто ж я? -
Пошепки скажу.
Не впізнають, не заговорять.
Померли… всі… отак… давно.
А я живу. Здається, вкотре.
І завтра в двері ввійде ніч.
Свіча палатиме, як завди.
Кому ж перечити? Собі?
А я — це хто?...
А я - це хто?
Уже не знаю.
Свіча палає на столі,
а я поволі дим ковтаю.
На вулиці гармидер, знов.
Відсунути вікно подалі.
Сьогодні буду як «ніхто»,
а далі, хто-зна, кимось стану.
А завтра в двері ввійде день.
Поплаче в мене на колінах.
Я буду начебто «ніде».
Я буду вільна, як «людина».
Я буду плакати дощем,
кричати вітром без упину.
Мені казатимуть, що я
я..«не людина».
— Як це? Дивно...
А хто ж я? -
Пошепки скажу.
Не впізнають, не заговорять.
Померли… всі… отак… давно.
А я живу. Здається, вкотре.
І завтра в двері ввійде ніч.
Свіча палатиме, як завди.
Кому ж перечити? Собі?
А я — це хто?...
3 коментарі
А найжорстокішими суддями часто буваємо ми самі.