Коли система дає збої...

Коли система дає збої,
і серце починає згадувати ритм квік-степу,
місяць ледь ховається за скроні
облитих сяйвом помаранчів на підвіконні.

Не налагоджуйте стару систему:
ми з нікого перетворились на героїв…

Стіни кліпають фотокартками,
На тих же закодованою технікою «Ши-ша»
нашиті символи із нашими йменами.
І блискітом дзеркал танцюють поміж нами:

Прозорим скотчем бавиться межа.
Така, як ми, з грайливими руками…

Така, як ми, в системі збоїв
без виходів і входів, без записок на дверцятах
«Не турбуйте нас хоча б сьогодні».
Місяць досі палить поглядами скроні.

І ніч пливе, забувши коліщата
в системі, що породжує героїв...