По  коліна  в  жалобі  за  втраченим,  
тим,  що  могло  не  забутись,  не  зникнути,  не  зійти  з  колії.  
Ще  рано. Ще  рано  топитись  слізьми  й    з  незабудк...
Читати далі →

Кому перечити? Собі? 
А я  - це хто?  
Уже не знаю. 
Свіча палає на столі, 
а я поволі дим ковтаю. 
На вулиці гармидер, знов. 
Відсунути вікно подалі. 
Сьогодні буду як "ніхто", 
а далі ,хто-зна, кимось стану.&...
Читати далі →

?Поранені  птахи  досі  літають.  
Крила  у  спазмах  кричать  "доволі".  
Першими  чужі  помирають.  
?Наші  залишаються  жити.  
А  болю?  Болю  не  знають.  
Ніхто  не...
Читати далі →

Кому сонце світить, коли ніч приходить? 
Проміння ковтають миттєві  вітри. 
У пошуках світла зіниці тривожать, 
а в небі плоскім, місяць зорі виводить 
пером золотистим,  
немов від руки. 
Я в спалахах ночі гублюсь, як комета.&nbs...
Читати далі →

Коли система дає збої,
і серце починає згадувати ритм квік-степу,
місяць ледь ховається за скроні
облитих сяйвом помаранчів на підвіконні.

Не налагоджуйте стару систему:
ми з нікого перетворились на героїв...

Стіни кліпають фотокартками,
На тих ж...
Читати далі →

Приводом до його проведення стала премія імені Тараса Мельничука «Князь роси», якою щороку відзначають найталановитіших поетів України. Лауреати цьогорічної відзнаки виступили на невеличкій сцені поетичного фестивалю, розташованій в приміщенні Чернівецького органного залу.

Орг...
Читати далі →

Непритомною стала нірвана,
шепетливо-дрімучою - тиша.
У погоні за щастям містами
перекидую поспіхом душу.

Повороти гачками у серце,
може, крикнути, хай схаменуться?
Мене вистачить тільки на себе
і на тих, що нестримно сміються.
Читати далі →

        Лечу...Лечу... О Боже, я і справді лечу!!! Як та птаха, що шукаючи поживи,розгортає широко крила, а потім вдаряється клювом об напівпрочинене вікно старого будинку. Так і я. Все життя мріяла стрибнути з парашутом з такої вистоти, щоб прикинутись  маленькою невло...
Читати далі →

Чудова річ зараз простежується серед студентства. Повсюдно чутно: «нічого мені не треба», «та кому здався той захід?», «не буду я нічого готувати до семінару», «ну і подумаєш, місяць в універі не був» і т.д.   Суцільна апатія. Звідки вона взялась...
Читати далі →

     «Без мови немає нації»  - під таким гаслом у приміщенні Чернівецької обласної філармонії  святкували сьогодні Міжнародний день рідної мови.  Зал умістив досить велику кількість людей. А це означало лише одне:  українська на...
Читати далі →