ЦІ весни нестрижені

Ці весни нестрижені, втомлюють….
плутанинами купчаться в пальцях…
і невинно так стигну між старців,
чиї бороди кашлями зв’язані
мене тягнуть по той бік доріг…
сполох б’є стерті ноги в мізинці —
і невтямки розкидані руки
бавлять в піжмурки зсотані звуки

не торкайте того, хто біжить…

Ці розвеснені — стріхами капають
я наповнюю відра, щоб пити…
заливають спорожнено нутрощі…
тільки б жити… і в четверо скручено
моє тіло ще досі з відбитком
рухів зморщених вулицю топче,
виглядаючи бороди з кашлями…

Ці минулості веснами в юності
колихали мій вітряний паводок…
і кістлявими — похапцем — ріками
умивали обличчя… а з ним -
з тим облудливим березнем тисне…
в клітці тисне…
між іншими – стискує
І втікає…
куди ж ти біжиш?